Чи розбавляють газ повітрям: топ 7 фактів про якість газу та його розподіл

Тема газу та його якості – одна з найбільш скандальних в Україні. Мало не кожен третій споживач переконаний, що газ «розбавляють» чи навмисно знижують його тиск, аби лічильник накручував більше. Ну і куди ж без суперечок про тарифи на розподіл газу!

Kosatka.Media зібрала найбільш поширені помилки споживачів та розповідає, як все відбувається насправді. Також ми пояснюємо, як громадськість може впливати на формування тарифів.

Газ можна розбавити повітрям

Ні, не можна. Якщо так зробити, то суміш, що утвориться, при співвідношенні повітря та природного газу в концентраціях від 5 до 15% стане вибухонебезпечною. А при більшій частці повітря вона перестає горіти.

Теоретично постачальники природний газ могли б розбавляти інертними газами – наприклад, азотом чи гелієм. Але тут вже працює економіка –вартість кубометра гелію та азоту суттєво більша, ніж природного газу, тож так робити не вигідно.

Якщо знизити тиск, то лічильник більше буде накручувати

Твердження, що «в трубах слабкий тиск, значить, щоб нагріти чайник, потрібно спалити більше газу», досить поширене. Але не вірне.

Тиск газу в трубі впливає на швидкість проходження його крізь конфорку, а значить, на силу полум’я, яке нагріває воду в чайнику. Чим інтенсивніше горіння – тим швидше закипить вода. Чим воно слабше – тим більше треба часу, а не газу.

Найбільш очевидна аналогія – звичайна газова запальничка. Якщо регулятор «відкрити на всю» (тобто, максимально збільшити тиск), полум’я буде сильним, але газ закінчиться швидше. Якщо тиск зробити мінімальним, то вогник буде слабким, але за рахунок згорання меншого об’єму газу за одиницю часу він горітиме довше.

Тобто, змінюється лише час: при більшій інтенсивності полум’я (вищий тиск газу) вода гріється швидше. При меншій інтенсивності полум’я (нижчий тиск) – довше. Різниця запальнички і газової плити лише у тому, що перед плитою ще є лічильник.

Це ж було доведено в ході експерименту, який поставив доктор технічних наук Максим Карпаш. На кухні він встановив регулятор тиску газу та манометр, яким фіксував тиск, що змінювався від 2,5 кПа до мінімально допустимих 1,7 кПа. Після цього він нагрівав 1 літр води від 15 до 90 градусів.

При тиску 2,5 кПа вода нагрілася за 9 хв. 50 с, а при тиску 1,7 кПа – за 11 хв. 13 с.

В обох випадках згорів один і той же об’єм газу – 24 літри.

Карпаш відзначив, що інтенсивність полум’я у конфорці візуально не відрізнялась. Але це пояснюється тим, що в побутових умовах різниця між максимально та мінімально допустимим тиском загалом невелика.

Горить погано через поганий газ, а не через нечищену плиту

Це ще один міф. Він тісно пов’язаний з переконанням, що «раніше чайник закипав швидше».

Газ, який йде по магістральних та мережевих газопроводах, всюди однакової якості, оскільки по суті є сумішшю газу, отриманого від різних постачальників. З однієї і тієї ж труби його отримують різні клієнти різних компаній. А тому фізично неможливо комусь постачати газ гірший, а комусь кращий.

А от газові плити на кухнях різні. До всього ми по-різному за ними доглядаємо. А чи багато з нас може згадати, коли востаннє викликав майстра для профілактичного догляду за плитою? Тоді як чистота та справність газової плити напряму впливає на якість її роботи та те, скільки газу вона спалює.

Те ж стосується і посуду, в якому гріємо воду чи готуємо їжу. У когось чайник аж блищить, а хтось його ледь може підняти через накип всередині. Більше накипу – гірша теплопровідність і більший час закипання.

Третя, менш очевидна причина довшого нагрівання води – вплив вуглекислого газу, що міститься у повітрі. Він накопичується від людського дихання та виділяється під час спалювання газу. Якщо на вашій кухні щільно закриті двері та вікна, горить газ та всередині знаходяться декілька людей – вітаємо, вам доведеться почекати.

Експеримент, влаштований Максимом Карпашем, показав, що при зростанні рівня СО2 в 4 рази (до 3000 часток на 1 мільйон в одиниці об’єму) один літр води у закритій кришкою каструлі нагрівається на 40 секунд довше, ніж при гарній вентиляції. А газу було спалено на 1 літр більше (25 л проти 24 л у вентильованій кухні). Як бачимо, якість газу тут ні до чого.

Як можуть працювати різні постачальники, якщо одна труба?

А ось це уже – озна із тем суперечок, пов’язаних з розподілом газу.

Нічого неможливого у цьому немає. Газ зберігається у підземних сховищах і труба до споживачів справді одна. Однак блакитне паливо у сховищах належить не одному постачальнику-монополісту, а багатьом (бо в Україні працює ринок газу).

Найлегше це порівняти зі складом, на якому в ящиках лежать яблука, що належать різним продавцям. Ви та ваші сусіди можете купити яблука у будь-якого з них. Але, щоб довезти товар до вашого дому, буде потрібна лише одна дорога. За цією ж аналогією працює і розподіл газу: ви обрали постачальника з найкращою ціною за кубометр, а вже інша організація, що займається лише розподілом газу (оператор ГРМ, він же облгаз) по своїй трубі постачає вам газ зі сховища.

Точно так, як для водія вантажівки немає різниці, у кого ви берете яблука, так і для облгазу все одно, у кого ви купите газ – головне, аби заплатили за його послуги.

Плати за доставку газу раніше не було! Її вигадали олігархи, щоб брати з народу більше грошей

Міф про те, що плати за розподіл раніше не було, народився ще на початку 2020 року, але живий та бадьорий досі.

Насправді за розподіл газу споживачі платили завжди – навіть до того, як з 1 січня 2020 року цю послугу виділили в окрему платіжку. Наприклад, це добре видно у повідомленні «Нафтогазу» за травень 2019 року – тоді також згадувалась плата за розподіл (доставку) газу – задовго до виділення її в окрему платіжку.

У платіжках за газ, які отримували споживачі, ця плата вказувалась окремим пунктом.

Платіжка за газ за січень 2019 року з платою за розподіл. Фото: golos.com.ua

Можна прибрати плату за розподіл і нічого поганого не станеться. А людям буде легше

Ні, легше не буде. Газ просто перестане надходити до наших будинків. По своїй суті плата за розподіл аналогічна платі за доставку яблук зі складу до вашого порогу. Тільки у випадку з фруктами ви віддасте гроші водію вантажівки, який їх везе, а у випадку з газом – оператору ГРМ (облгазу). Відповідно, немає доставки товару – немає і товару.

Природний газ сам по собі зі сховища до вашого дому не “дотече». Облгазу потрібно утримувати газоперекачувальні установки, контролювати тиск у мережах та стежити за автоматикою, що захищає всю систему. Також потрібні бригади ремонтників, які ремонтують та обслуговують мережі.

Обслуговування газових мереж – це ще й підтримання їх у безпечному стані. А безпека, як відомо, – це процес. Не можна зробити щось раз і розраховувати, що воно працюватиме без догляду. Наприклад, так звані газорегуляторні пункти, у яких знижується тиск газу, що йде до наших будинків (зовні виглядають як «жовті шафи») потрібно обслуговувати раз на місяць. А таких ГРП у облгазів десятки тисяч.

Ще однією складовою тарифу за розподіл є так звані виробничо-технічні витрати газу (ВТВ). Простими словами, ВТВ – це газ, який не йде безпосередньо до плит і котлів, а витрачається для утримання газової мережі в належному стані, або просто «вилітає в повітря» через нещільні з’єднання.

Крім того слід стежити за безпекою газових труб, які знаходяться під землею, аби в них не було пошкоджень.

Наприклад, на металеві газові труби може «пробивати» електричний струм від кабелів, що лежать неподалік під землею. Внаслідок цього відбувається так зване “винесення” металу (електрохімічна корозія), утворюється отвір, через який виходить газ. Щоб такого не сталося, газові мережі захищають станціями катодного захисту. А якщо проблема вже є, то потрібен виїзд бригади ремонтників. Це вимагає коштів.

Фрагмент газової труби з отвором, що утворився внаслідок електрохімічної корозії. Фото: Kosatka.Media

Тобто, послуга з розподілу газу так чи інакше не може бути безкоштовною. І обійтися без не не можна. За неї потрібно платити незалежно від того, чи нараховується вона разом платою за газ, чи як окрема платіжка.

Структура тарифу за розподіл якась «мутна» і незрозуміла

Інформація про те, з чого складається тариф за розподіл та на що саме облгази планують витрачати гроші – повністю відкрита. Дані про це у кожного з облгазів можна знайти на сайті НКРКЕП.

Найпростіший спосіб – на сторінці Тарифи на послуги розподілу природного газу скопіювати номер та дату ухвалення постанови щодо потрібного вам облгазу і знайти її через пошуковик.

Як знайти інформацію про структуру тарифу на розподіл газу. Фото: nerc.gov.ua

Відкривши постанову (для прикладу візьмемо АТ «Вінницягаз»), знизу документу слід відкрити Додаток – документ у форматі PDF, у якому містяться всі цифри щодо тарифу.

У додатку буде інформація щодо матеріальних витрат облгазу, скільки грошей вона спрямує на зарплати працівників, а скільки на ремонт і повірку лічильників, інвестиції та сплату податків.

Структура тарифу на розподіл природного газу. Фото: nerc.gov.ua

А детальна інформація, яка допоможе зрозуміти, як розраховуються кожен з пунктів тарифу, міститься у Методиці визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу.

Тобто твердження про те, що цифри в тарифі «беруться зі стелі» і розраховуються невідомо як – теж один із міфів: всі документи щодо цього є у відкритому доступі.

Як громадськість може впливати на формування тарифів

Зазначимо, що теоретично представники громадськості можуть впливати на формування таких тарифів. Річ у тому, що перш ніж подати проект тарифів на затвердження до НКРЕКП облгази проводять щодо них громадські слухання.

Згідно чинного Порядку, опублікованого на сайті НКРЕКП, ліцензіат (у даному випадку – облгаз) перш ніж винести питання щодо тарифу на обговорення в НКРЕКП, повинен провести відкрите обговорення на місцях питання щодо необхідності встановлення цін (тарифів) чи змін до них.

«На відкритому обговоренні можуть бути присутні представники місцевих органів виконавчої влади та/або органів місцевого самоврядування (якщо проект рішення стосується розвитку окремого регіону та/або територіальної громади) та інші заінтересовані особи», – сказано у документі.

Якщо облгаз планує змінити тариф, він повинен оприлюднити на своєму сайті повідомлення та обґрунтування щодо необхідності таких змін, а також строк, протягом якого приймаються зауваження і пропозиції та адресу, на яку необхідно їх надсилати.

Цей строк встановлюється облгазом, але він не може бути меншим 10 календарних днів з дня оприлюднення повідомлення на сайті.

Результат відкритого обговорення оформлюється протоколом, який має бути оприлюднений на сайті облгазу та надісланий до НКРЕКП.

Читайте також

Де й досі горить газ

Україна – країна контрастів. Принаймні щодо витрат на вічний вогонь у різних областях: в одному місті це може бути 300 грн на рік, а в іншому – 200 тисяч.

Щодо регулювання ціни на газ на горіння вічного вогню, то у березні 2014 року за постановою Кабміну втратила чинність постанова 2010 року «Про ціни на природній газ, який використовується як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню».

Згідно з цією новою постановою, установи та організації, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів сплачують за природний газ по категорії «Установи та організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів».

До того, згідно з постановою 2010 року, вічний вогонь був у найдешевшій тарифній категорії – там, де й релігійні організації.

Газовий вічний вогонь горить у всіх обласних центрах України, крім Черкас.

Там встановлено світлодіодний вічний вогонь – він з’явився на Пагорбі Слави у травні 2009 року. Це штучне електричне полум’я, яке знаходиться на скульптурі у руках Матері-героїні. Згідно з інформацією ЗМІ, у міському бюджеті було закладено 176 тис грн на встановлення ілюмінації.

Утім , минулого року черкаські ЗМІ повідомляли , що ветерани за підтримки депутатів звернулися до міського голови з проханням відновити справжній вогонь на п агорбі Слави.

До того ж у 2014 році у світлодіодний вогонь потрапила блискавка, перегоріла частина електричних елементів.

Тернопіль – одне з міст, де на вічний вогонь витрачаються мінімальні кошти. Тернопільський вічний вогонь знаходиться у Старому парку на пагорбі Слави.

У 2011 році було витрачено 65,29 грн за 84 кубів газу, у 2012 – 72,67 грн за 91 кубів, у 2013 році – 172,37 грн за 216 кубів, за три місяці 2016 року – 310,28 грн за 391 куб. А у 2014 і 2015 роках газ взагалі не використовувався.

Вічний вогонь також є у Львові на споруді «Пагорб Слави» по вулиці Пасічній, але з 2011 року його вмикають тільки на 9 травня.

У 2011-му було витрачено 1 352 грн з ПДВ (385 кубів) на газ для горіння вогню, у 2012 – 929 грн, у 2013 – 2 028 грн, у 2014 – 1 885 грн, у 2015 – 1 987 грн.

Також «Доступу» повідомили, що за газ платять коштами, які отримують від господарської діяльності ЛКП Музей «Личаківський цвинтар».

В Ужгороді Вічний вогонь розташовано на території Меморіального комплексу «Пагорб Слави» ( вулиця Героїв, 2). Його вмикають не постійно – на кілька днів переважно у травні, червні, липні, жовтні .

За 2011 рік на газ для вічного вогню було витрачено близько 219 грн. За 2012 рік – близько 225 грн, за 2013– близько 44 грн, за 2014 – 453 грн, за 2015 – 385 грн.

В Івано-Франківську вічний вогонь знаходиться на Братському кладовищі. Згідно з інформацією ЗМІ, цього року вічний вогонь не запалювали . Щодо попередніх років, то «Доступ до правди» досі не отримав відповіді на запит.

Також затримується відповідь на запит від Чернівецької, Івано-Франківської та Хмельницької міськради . Також «Доступ» не діждався відповіді по суті з Одеси, Дніпропетровська та Херсона.

У Хмельницькому вічний вогонь встановлено на меморіалі у Піонерському сквері. У ЗМІ є дані про те, що минулого року витрати на газ для вічного вогню становили 170 тис грн, а у 2016 році через подорожчання газу ця цифра може збільшитися до 285 тис грн.

Також за даними « Незалежного громадського порталу » у 2013 році з бюджету на утримання вічного вогню було витрачено 54,6 тис грн, а за дев’ять місяців 2014 року – 60,2 тис грн.

Цього року на сесії Хмельницької міськради депутати затвердили новий графік роботи вічного вогню: 5 днів на рік, на визначні дати, тривалість – від початку і до кінця робочого дня.

У Луцьку вічний вогонь знаходиться на меморіальному комплексі «Вічна слава» (проспект Василя Мойсея).

За газ платять відповідно до показників лічильника, який було встановлено у 2011 році. У 2013 році у Луцьку на утримання Вічного вогню було витрачено 109,52 грн, у 2014 – 75,03 грн, у 2015 році – 212,19 грн, у 2016 газ ще не використовувався.

У Рівному вічний вогонь встановлено на Великому військовому меморіалі на Дубенському кладовищі. Лічильник на пам’ятну споруду не встановлено.

Управління житлово-комунального господарства повідомило «Доступу», що у 2011 на газ для вічного вогню було витрачено 225 грн (за 283 кубів), у 2012 – 193 грн (243 куби), у 2013 – 285 грн (358 кубів), у 2014 – 1 827 грн (333 куби), у 2015 році – 2 814 грн (365 куби), станом на 18 квітня 2016 року – 385 грн (45 кубів).

У Вінниці знаходиться два меморіальні об’єкти з вічним вогнем.

Перший – це Меморіальне кладовище 4006 воїнів Радянської Армії, загиблих при визволенні міста. Вінницька міська рада повідомила, що лічильник на меморіальній споруді не встановлювався, оскільки вічний вогонь запалюється лише зрідка під час святкових заходів.

«При цьому використовується скраплений газ в незначних кількостях, кошти не витрачались» , – йдеться у відповіді на запит.

Другий об’єкт – Меморіал Слави на Європейській площі. Меморіал перебував на балансі Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міськради до 31 грудня 2013 року.

Газовий лічильник Metrix G-10 на меморіалі встановили в лютому 2013 року. У 2015 році на газ витратили близько 168 тис грн.

Витрати на газ для вічного вогню у Чернігові «Доступ до правди» вивчав через «Вісник державних закупівель» ( ВДЗ).

У Чернігові вічний вогонь знаходиться на Меморіалі Слави на Болдиній горі.

Згідно з ВДЗ, Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міськради у 2015 році три рази за переговорною процедурою укладало угоду на придбання газу для вічного вогню.

Усього за 2015 рік Управління уклало угод на постачання газу на суму близько 681 тис грн.

У 2014 році було укладено угоду на суму 288 128.93 грн на постачання газу у січні-грудні 2014 року (замовлено 62 050 кубів газу, ціна за куб складала близько 4,64 грн з ПДВ).

У 2013 році угоди укладалися на суму 83 301.91 грн. (62 050 м3). Ціна за куб становила близько 2,96 грн з ПДВ.

У 2012 було укладено угоду на суму 183 804.1 грн. (62 220 м3).

Всього у Чернігівській області є 34 вічні вогні. Більшість з них горить лише у травні на свята.

У Запоріжжі вічний вогонь встановлено у трьох місцях.

Перше – Меморіальний комплекс «Братська могила борців за встановлення радянської влади» 1927 року у сквері на майдані Волі. Там вічний вогонь було запалено у 1965 році, лічильник взято на облік у 2013 році.

Фінанси на газ беруть з міського бюджету, газ постачає ПАТ «Запоріжгаз». Також з 2013 року головним розпорядником коштів є районна адміністрація Запорізької міськради по Жовтневому району.

У 2013 році на цей меморіал було використано газу на 10 071 грн, у 2014 – 80 837 грн, у 2015 році – 144 343,64 грн, за три місяці 2016 року – 47 793 грн.

Другий об’єкт – меморіальний комплекс «Братська могила радянських воїнів» (вулиця Гребельна). Лічильник на ньому встановили також у 2013 році. Тож у 2013 році було витрачено 1 153,20 грн, у 2014 – 87 798,42 грн, у 2015 – 137 469,12 грн.

Третій об’єкт – «Полум’я пам’яті» на Алеї Слави. На цьому об’єкті ПАТ «Запоріжгаз» запалює вічний вогонь в дні державних свят. Лічильника немає.

У Полтаві на балансі КП «Декоративні культури» перебуває два пам’ятники з вічним вогнем. На вулиці Фрунзе у парку Котляревського розташовано Меморіал Слави, а по вулиці Юрченка – комплекс на честь 65-ї річниці перемоги війні 1941 – 1945 років. Лічильники встановлено на об’єкти з моменту передачі на баланс підприємства.

На обидві пам’ятки у 2015 році витрачено 477 тис грн, у 2014 – 270 тис грн, у 2013 – 141 тис грн.

У Сумах пам’ятну споруду вічного вогню встановлено в одному місці – на Меморіалі Слави по вулиці Герасима Кондратьєва. Оплата спожитого газу проводиться відповідно до укладених договорів між ТОВ «Сумигазбуд» та Департаментом інфраструктури Сумської міськради з квітня 2015 року.

За спожитий газ в 2015 році сплачено 47 107,68 грн, у 2016 – 6 537,42 грн.

С умський Xpress у 2013 році повідомля в , що вічний вогонь у місті не горів останні 10 років. Тоді його обіцяли повернути місту активісти-«регіонали».

Вічний вогонь у Житомирі знаходиться у комплексі Монумент Вічної Слави. У міському бюджеті на 2016 рік закладено 406,40 тис грн на оплату вартості газу.

Утім, «Доступ» не знайшов цієї строки видатків у бюджеті міста . Як повідомляв Житомир.info , у 2015 році за газ для вічного вогню з міського бюджету планували витрати 374,6 тис. грн.

Згідно з пояснювальною запискою до бюджету Житомира за 2014 рік, видатки на газ для постійного горіння вічного вогню становили 132,7 тис. грн. Також «Доступ» знайшов дані за 2009 рік – тоді на функціонування Меморіалу Слави та постійного горіння вічного вогню було закладено 181,0 тис. грн.

Попри те, що ми не отримали відповіді на запит від Миколаївської міськради, ми знайшли інформацію про закупівлю газу для вічного вогню у сквері ім. 68 Десантників у «Віснику державних закупівель».

У 2016 році Департамент житлово-комунального господарства Миколаївського міськвиконкому два рази намагався придбати 6 тис кубів газу на постачання упродовж 2016 року, але торги в обох випадках було скасовано, оскільки було менше, ніж два учасника.

На третій раз таки уклали угоду на 6 тисяч кубів на суму 46 136.16 грн на постачання газу упродовж 2016 року. Вартість газу за куб становила близько 7,69 грн. Загалом з бюджету на купівлю газу виділено 54 074 грн.

У 2015 році Департамент за переговорною процедурою уклав угоду з ПАТ «Миколаївгаз» 9 січня 2015 року на суму 46 354.32 грн на 6 тис кубів. А 28 жовтня 2015 року – ще одну угоду з ТОВ «Миколаївгаз Збут» на постачання газу упродовж року на суму 27 037,44 грн на 3 тис кубів. Ціна за один куб становила близько – 9,01 грн.

Щодо Харкова, то у 2012 році 4 188,42 грн (897 кубів), у 2013 – 7 269,38 грн (1 551 кубів), у 2014 – 11 262,06 грн (1 901 куб), за дев’ять місяців 2015 – 12 848,80 грн (1432 кубів). Лічильник на монумент встановили ще у квітні 2012 року.

Одеська міська рада повідомила «Доступу», що пам’ятники вічного вогню відсутні у Київському, Суворівському та Малиновському районах Одеси. А от відповіді по Приморському – центральному – району досі немає.

Утім, за даними антикорупційного моніторингу в 2013 ро ці в Одесі на газ для вічного вогню в парку ім. Т. Г. Шевченка було виділено 40,9 тис грн, касове виконання склало 40,8 тис грн, у 2014 році – 75,0 тис грн.

Дніпропетровська міська рада повідомила «Доступу» 18 квітня, що запит щодо газу на вічний вогонь надіслали до КП «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів». Відповіді досі немає.

Перенаправили до комунальників і забули про запит «Доступу» і в Херсонській міській раді.

Управління інформаційного забезпечення Київської міськдержадміністрації ще 13 квітня повідомило «Доступ» про те, що наш запит було направлено до Департаменту культури і Департаменту житлово-комунальної інфраструктури для подальшого опрацювання. Вже майже місяць два департаменти КМДА в поті чола опрацьовують один запит.

Утім, «Доступ до правди» знайшов у «Віснику держзакупівель» інформацію про укладання угоди між Ритуальною службою спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» та Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» на суму 238,13 тис грн (29 тис кубів) від 25 квітня. Тобто ціна за куб становила 8,27 грн з ПДВ. Газ піде на забезпечення горіння вічного вогню у парку «Вічної слави» на Івана Мазепи,17 упродовж квітня-грудня 2016 року.

У 2013 році «Київгаз» повідомляв , що на горіння вічного вогню за рік витрачається 34,67 тис. м. куб. газу, вартістю 216, 6 тис грн.

Треба розуміти, що це не остаточна сума коштів на вічний вогонь і далеко не повний перелік.

Ще є багато обласних центрів та невеликих міст, де непропорційно витрачають великі суми на газ. Наприклад, у Білій Церкві у 2015 році через «Вісник» пройшла закупівля газу для вічного вогню на суму 269,8 тис грн.

Але навіть за цими даними можна зробити висновок про доцільність використання газу. Так у деяких містах є практика вмикати газ тільки один (Львів) або декілька днів на рік (Хмельницький), у Тернополі у 2015 і 2016 роках вічний вогонь взагалі не вмикали.

Разом з тим є міста, які не економлять на вічності: у Полтаві лише за 2015 рік на газ витратили 477 тис грн, а у Чернігові – 680 тис грн.

Оксана Ставнійчук, «Доступ до правди»