Смерть Навального і реакція Заходу: якими будуть наслідки для Москви

До повномасштабного російського вторгнення в Україну доля Олексія Навального була приводом для запровадження європейських та американських санкцій та залишалася важливою темою розбіжностей між Кремлем та країнами Заходу. Але за два роки війни все змінилося – якими можуть бути наслідки для Москви зараз?

Чотири роки тому отруєння Олексія Навального зіпсувало відносини Росії з Німеччиною, де лікувався політик. Але Берлін, як і раніше, хотів вести активну торгівлю з Росією та купувати російський газ, попри окупацію Криму та бойові дії на сході України.

Після зустрічі з Володимиром Путіним у Женеві у 2021 році президент США Джо Байден розповів, що пригрозив тому “руйнівними наслідками” у разі смерті Навального у в’язниці. У п’ятницю Байден виступив із короткою промовою, в якій віддав шану сміливості російського опозиціонера.

“Путін несе відповідальність за смерть Навального”, – сказав Байден.

Однак на запитання журналіста, чи будуть обіцяні руйнівні наслідки, президент відповів: “Це було три роки тому. З того часу вони зазнали чортової купи наслідків”.

Наразі важко уявити більш серйозні санкції, ніж ті, що вже запровадили через війну в Україні, вважає Бен Нобл, доцент російської політики Університетського коледжу Лондона та співавтор політичної біографії Навального.

Він сказав, що чекає на безліч жорстких висловлювань із європейських столиць — і, можливо, нових символічних санкцій: “Важливо, щоб західні країни зробили жорсткі заяви і хоча б на словах закликали Кремль до відповідальності, навіть якщо Навального вже не врятувати”.

Такі заяви вже прозвучали – окрім Байдена, канцлер Німеччини Олаф Шольц сказав, що Володимир Путін має “відповісти за вчинене”, а президент Франції Емманюель Макрон звинуватив у смерті Навального російську владу.

Більше санкцій?

Смерть Навального в російській в’язниці могла б суттєво вплинути на відносини Москви з країнами Євросоюзу ще нещодавно, вважає Алекс Кларксон, фахівець із європейської політики та викладач Королівського коледжу Лондона.

“Років п’ять тому це могло б спонукати Євросоюз на відмову від спроб діалогу та переходу до більш жорстких санкцій та ворожнечі. Але всі ці мости вже спалили”, – каже Кларксон.

Після майже двох років російської війни в Україні відносини Кремля та країн ЄС (за винятком Угорщини) зіпсовані безповоротно, каже політолог.

Європейські країни повільно, але стабільно нарощують виробництво боєприпасів для української армії та обговорюють, як Європа зможе продовжувати підтримувати Київ без участі Америки. Загалом до січня цього року Євросоюз (як блок та як окремі країни) виділив чи пообіцяв виділити 144 млрд євро на військову та гуманітарну допомогу Україні.

“Не можу уявити, що європейці можуть ще зробити”, – говорить Кларксон.

Автор фото, URI KOCHETKOV/EPA-EFE/REX/SHUTTERSTOCK

З 2022 року за кількістю торгових, фінансових та персональних санкцій Росія обійшла колишніх лідерів, Іран та Північну Корею. Захід та його союзники відрізали її від кредитів, інвестицій та технологій, закрили свої ринки для російського експорту, заморозили російські валютні резерви та тепер обговорюють, чи можна передати їх Україні. У Росії припинили працювати сотні іноземних компаній. Яхти, особняки та рахунки російських чиновників та олігархів були заморожені.

Кларксон припускає, що повний розрив із Заходом міг розв’язати руки російській владі для посилення репресій на адресу своїх опонентів у країні.

“Це нагадує, як деякі режими на Близькому Сході на кшталт Хафеза аль-Асада [у Сирії] або Саддама Хуссейна [в Іраку] посилювали переслідування опозиції, коли відносини з Європою і особливо Америкою псувалися”.

Перешкода для спроб “нормалізувати Росію”

Смерть Навального може вплинути й на внутрішньополітичні дебати в Європі, де багато ультраправих партій і рухів солідарні в протистоянні керівництву Євросоюзу, але займають різні позиції стосовно Росії.

“Два ключові проросійські рухи – це “Альтернатива для Німеччини” та австрійська FPÖ (Партія свободи)”, – каже Кларксон. І якщо “Альтернатива для Німеччини” має серйозні проблеми після низки скандалів, то ультраправа “Партія свободи”, згідно з низкою соцопитувань, лідирує напередодні виборів до австрійського парламенту, які пройдуть цієї осені.

Політолог бачить у цьому найсерйозніший виклик для європейської єдності щодо підтримки України та протистояння Росії – серйозніший, ніж, наприклад, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, чию опозицію керівництво ЄС вже звикло долати. При цьому смерть Навального – незручний факт: політикам, які симпатизують країні, де у в’язниці щойно помер головний опозиціонер, важче буде міркувати про перетворення Австрії та Німеччини на диктатуру.

Смерть Навального може вплинути й на дискусії під час передвиборчої кампанії у США, де у листопаді обирають президента, вважає професор Колумбійського університету, фахівець із пострадянських країн Тімоті Фрай.

Вона “стане серйозною перешкодою для спроб команди Трампа нормалізувати Росію”, вважає Фрай. За його словами, Дональду Трампу буде складніше переконати американське суспільство та вашингтонські еліти у необхідності м’якшої позиції стосовно Кремля.

Фрай вважає, що події можуть спонукати республіканців у Конгресі затвердити новий пакет допомоги Україні після майже двох місяців дискусій.

Спочатку республіканці говорили, що спочатку хочуть зупинити рекордний потік мігрантів через власний кордон, а потім уже допомагати іншим країнам. Але коли демократи погодилися на компроміс, Дональд Трамп закликав свою партію не йти на угоду.

Він також виступив проти безоплатної допомоги, говорячи, що підтримка іноземних держав може бути лише у форматі кредитів. Тепер доля допомоги Україні залежить від того, чи наважаться конгресмени-республіканці не послухатися лідера партії.

“Підтримка України залишається досить популярною у Сполучених Штатах. Лише інтервенція Трампа заважає Конгресу ухвалити новий пакет допомоги. Якби не позиція Трампа, я думаю, що пакет уже затвердили б в обох палатах Конгресу”, – каже Фрай.

Політолог зазначає, що верхівка республіканської партії розходиться з Трампом у позиції щодо Росії. Але замість того, щоб виносити сміття з хати, високопосадовці республіканці намагаються згладити ці розбіжності. На тлі смерті Навального у російській в’язниці, на думку Фрая, робити це буде набагато складніше.

Александр Наумов

Родился 1 августа 1958 года в Горьком (Нижний Новгород).

В 1982 году окончил Горьковское театральное училище (курс Заслуженного деятеля искусств В.С.Соколоверова).

Работал в Пензенском драмтеатре.
С 1990 года – актер московского Театра “На Юго-Западе”.

Заслуженный артист России.

Полковник Кинчин – “Мотылек”;
Антонио – “Даёшь Шекспира!”;
Медведенко, Тригорин – “Чайка”, А.П.Чехов;
Гремио – “Укрощение строптивой”;
Иван Бездомный – “Мастер и Маргарита”, М.Булгаков;
Лизандр – “Сон в летнюю ночь”, У.Шекспир;
Мэкки-Нож – “J.GAY-OPERA.RU”;
Солёный – “Три сестры”, А.П.Чехов;
Розенкранц – “Гамлет”, У.Шекспир;
Виктор Пухов – “Конкурс”;
Панталоне – “Слуга двух господ”;
Жозеф Гарсен и Ян – “Ад – это другие”;
Исполнитель – “Последняя женщина сеньора Хуана”;
Меркуцио – “Ромео и Джульетта”, У.Шекспир;
Логик – “Носороги”;
Вотуш – “Птидепе”;
Константин Курочкин – “Вечер с бабуином”;
Макдуф – “Макбет”, У.Шекспир;
Пашка-комсомолец – “Вальпургиева ночь”;
Сергей Сергеевич – “Баба Шанель”, Н.Коляда;
Пигмалион – “Куклы”;
Васька Пепел – “На дне”, М.Горький;
Джон Смит – “Слишком женатый таксист”, Р.Куни;
Гийом – “Комната Джованни”, Дж.Болдуин (2007, реж. В.Белякович);
Повар в законе Борщ Московский, Ямщик – “Щи”, Владимир Сорокин (1999, реж. В.Белякович).