Розмноження орхідей в домашніх умовах різними способами: відростками, насінням, сіянцями у фласці (колбі).

Розмноження орхідей в домашніх умовах за допомогою колби з готовими сіянцями.

Наступний метод розмноження обмежується придбанням готової фласки (колби) з сіянцями орхідей. В даний час цей метод став дуже популярний і характеризується позитивним результатом. Дану колбу ми можемо отримати, взявши участь у колективному замовленні орхідей або придбати під час відпустки в тому ж Таїланді як сувенір.

Ось так виглядають колби і фласки з сіянцями (фото № 2, 3).

Розглянемо як приклад розмноження Фаленопсиса. На підставі викладеного нижче можна поекспериментувати з будь-яким видом орхідей, в залежності від Вашого бажання і від виду рослини, що знаходиться в колбі. Для посадки сіянців нам знадобиться розбити колбу, обережно витягнути з неї тендітні сіянці, не поранивши, потім промити їх проточною водою і замочити на кілька хвилин в слабкому розчині марганцівки. Після виконаних маніпуляцій розкласти сіянці просохнути на паперовий рушник (фото № 4, 5, 6, 7).

Поки сіянці просихають, ми готуємо субстрат, щоб забезпечити розмноження орхідей в домашніх умовах, максимально відповідний природним (фото № 8):

• соснова кора дрібної фракції (до 1 см),
• дрібно нарізаний мох сфагнум (висушений або свіжий),
• перліт для легкості субстрату.

Потім всі компоненти змішуємо і садимо в готову суміш орхідеї, не занурюючи листики в субстрат (фото № 9, 10, 11).

Тепер настає найвідповідальніший період – це адаптація сіянців, які перебували в стерильному середовищі при 100% вологості до наших кімнатних умов. Для цього ми повинні зробити все можливе, щоб забезпечити «малюків» схожим мікрокліматом. Теплицю робити я б не радила, так як при високій вологості почнуть розвиватися різного роду бактеріальні та грибкові інфекції, і наші слабкі сіянці можуть загинути. Будь-яка мінітепличка вимагає хорошої вентиляції повітря, якщо подібне не можливо організувати, то досить розмістити горщики з сіянцями у високому піддоні і поставити під додаткове штучне освітлення. Температуру бажано підтримувати від +20°С до +24°С (фото № 12).

Нагадаю, що розмноження орхідей відбувалося за високої вологості, і для того, щоб по максимуму допомогти їм адаптуватися до нових умов, поряд з контейнерами, в яких розташовані сіянці можна включати на деякий час зволожувач повітря або кімнатний фонтанчик. Якщо є така можливість (як показано на фото № 13) розмістити «ясла» над акваріумом під люмінесцентними лампами.

Полив сіянців здійснюють по мірі просихання субстрату. Якщо це в прохолодну пору року, то приблизно раз на тиждень, в літній період можна поливати малюків частіше. Дуже важливо в перший час після пересадки підтримувати субстрат у вологому стані, не допускаючи його повного просушування. Полив здійснюється методом замочування на пару хвилин кожної рослини індивідуально (фото № 14).

Якщо рослин дуже багато, то можна водичку (за потреби з добривом) наливати прямо в ясла-контейнер, але за умови, що субстрат вбере вологу протягом дня.

Будь-якій молодій рослині, що розвивається, необхідна збалансована підкормка. Для повноцінного розвитку сіянців потрібно обирати добриво з вмістом основних елементів живлення – азоту, фосфору і калію (NPK). Вносити добрива потрібно при поливі, а також обов’язково в меншій концентрації підживлювати по листу або купити спеціально для цього призначену листову підкормку. Особливо важливо з самого початку розвитку сіянців грамотно підживлювати малят, інакше рослина ослабне, а діагностувати, якого саме елементу живлення їй бракує, і компенсувати його нестачу надалі буде досить складно.
Так виглядають підрослі сіянці орхідей (фото № 15, 16, 17, 18).

Розмноження орхідей в домашніх умовах дітками (відростками) може відбуватися самовільно, а може бути стимульоване спеціальними препаратами.

1. Прикореневий відросток (розмноження орхідей дітками).

Щоб отримати відросток біля основи орхідеї, нічого особливого робити не потрібно. Досить забезпечити орхідею правильним доглядом, що включає в себе освітлення, полив, температурний режим і підживлення, а рослина сама вирішує – продовжувати їй рід чи ні (фото № 19, 20, 21, 22). Прикореневий відросток достатньо складно відокремити від материнської рослини, не пошкодивши обох. Тому, на мою думку, дві рослини в горщику виглядають більш естетично і, досягнувши певного віку, зможуть цвісти одночасно.

2. Відросток на квітконосі Фаленопсиса.

Існує думка, що на сплячих бруньках квітконосів дітки з’являються через високу температуру та вологість повітря (фото № 23, 24). Ну що ж, відросток замість квітів теж непогано, головне – дочекатися потрібного моменту і тільки тоді відокремити його від материнської рослини. Як правило, коріння у відростка з’являються не відразу.

На фото № 25 приклад відростка з маленькими корінцями. Такий відросток не готовий до пересадки і може загинути через те, що коріння не готові самостійно виконувати функцію, яку покладає на себе квітконос материнської рослини.
На повноцінне відрощування власного коріння у відростка може знадобитися до півроку. На самостійні хліба його відправляють тільки при наявності як мінімум двох коренів довжиною не менше 3-5 см. (Фото № 26, 27).

Для процесу відділення відростка від квітконоса Фаленопсиса нам знадобиться наступне:

• горщик з дренажним отвором,
• субстрат (такий же, як у випадку пересадки сіянців),
• гострий стерильний інструмент (лезо, ніж),
• товчене активоване вугілля.

Гострим предметом відрізаємо місце з’єднання відростка зі шматочком стовбура квітконосу, даємо деякий час підсохнути і припудрюємо вугіллям місця зрізів. Потім розсаджуємо в заздалегідь приготований субстрат і поливаємо по краю горщика з лійки. Щоб волога не застоювалася, обов’язково в горщиках повинні бути дренажні отвори. Догляд такий же, як і за сіянцями (фото № 28, 29).

3. Відросток на загиблому Фаленопсисі.

Якщо вже так сталося, і у Вас з якихось причин загинула рослина, не поспішайте її викидати. Фаленопсиси – дуже живучі орхідеї, обов’язково через деякий час на «пеньку» орхідеї з’явиться одна або кілька діток. Спробуйте проаналізувати, що не так в догляді Ви робили з попередніми рослинами, і не повторюйте своїх помилок надалі. Через рік – два при правильному догляді відросток порадує Вас цвітінням (фото № 30, 31).

4. Размноження орхідей відростками за допомогою гормональної пасти.

Самостійно отримати відросток на квітконосі Фаленопсиса можна за допомогою гормональної пасти, до складу якої входить цитокінін (Аналог Keiki Grow). Така паста спеціально розроблена для пробудження сплячих бруньок (фото №32, 33). Спочатку Вам потрібно з вподобаної бруньки (бажано однієї з верхніх) зрізати лусочку, яка її прикриває. Для цього дуже акуратно підрізати лусочку з двох сторін і “звільнити” бруньку від лусочки пінцетом, не поранивши при цьому ні квітконос, ні бруньку. Повинна з’явитися яскрава зелена точка, на яку саме й наноситься цитокінінова паста. Розмноження Фаленопсиса таким способом зовсім нескладне – тепер залишається просто чекати появи дитинки.

Метод запилення і подальший посів насіння орхідей.

Мабуть, найважчий метод – розмноження орхідей насінням, він практично нездійсненний в домашніх умовах. Для такого способу нам знадобиться опилити орхідею (це стосується практично будь-якого роду і виду), дочекатися, поки визріє насіннєва коробочка і потім посіяти насіння самому. Насіння орхідеї зазвичай дозрівають від 3 до 8 місяців в залежності від виду орхідеї, розміру квітки, пори року та освітлення. На даний момент в Інтернеті в основному з іноземних джерел можна переглянути відео, як це відбувається. Існує безліч варіантів посіву, рецептів середовища, різного посуду і боксів для здійснення даного методу, але подібного роду інформацію Ви зможете знайти тільки в спеціальній літературі. Також хочу звернути Вашу увагу, щоб успішно завершити розмноження орхідеї насінням, в першу чергу нам знадобляться терпіння і відповідні знання біолога. Опилити орхідею нескладно, а ось сам посів насіння – це досить працемісткий процес і не кожному під силу.

Дуже вдячні Київському клубу любителів орхідей за допомогу в підготовці матеріалу!

Хіріта – види, догляд та розмноження

Хіріта (Chirita) відноситься до роду із сімейства Геснерієві (Gesneriaceae), який налічує, за різними даними, від 150 до 180 видів багаторічних і однолітніх трав’янистих квіткових рослин. Ареал поширення охоплює області Індо-Малайзії та Південно-Східної Азії, причому, близько 100 видів є ендеміками Китаю.

Стебло укорочене, злегка одерев’яніле з віком. Листя супротивне, черешкове, слабо опушене короткими волосками. Листова пластина змінюється від виду до виду і може бути майже лінійною, округлої, яйцеподібної або ланцетоподібної форми. Суцвіття пазушні, зазвичай багатоквіткові, гроно-видні. Чашолистки вільні, ланцетні, опушені. Квітки п’яти-пелюсткові, вузько-трубчасті, зигоморфні. Вільні кінчики пелюсток округлі, при цьому два верхніх відігнуті вгору, а три нижніх зрощені разом, які утворюють своєрідну плоску губу-лопатку.

Види хіріт

Весь рід Хіріт прийнято ділити на три різних за морфологічними ознаками підроди: Microchirita, Chirita і Gibbosaccus. З недавнього часу остання група виділена в окремий рід – Прімуліна (Primulina), хоча в багатьох вітчизняних і закордонних довідниках її представники, як і раніше іменуються хірітами.

Microchirita– сама нечисленна група, яка налічує близько 20 видів. Більшість з них – однорічні стеблові трави, але є і багаторічники. Основною відмінною ознакою є відсутність квітконіжки і характер формування квіток, які невеликими групами ростуть з черешка листя, а не з пазухи, як у більшості квіткових рослин.

Типові представники підроду

Хіріта мікробананова (Chirita micromusa) – невисокий, близько 30-50 сантиметрів, однорічник з тонким, соковитим, прямо-стоячим стеблом і великими міжвузловинами. Листки коротко-черешкові, світло-зелені, злегка опушені, блискучі. Листова пластина витягнуто-серцеподібна, довжиною до 20 сантиметрів, з товстою помітною середньою жилкою. Квітки оранжево-жовті, діаметром близько двох сантиметрів.

У цього виду є цікавий сорт з бордовим стеблом і прожилками.

Хіріта лавандова (Chirita lavandulacea) – однорічник, який відрізняється від попереднього виду характером квіток, їх ніжно-лавандовим забарвленням.

Chirita– включає 45 видів, в основному, багаторічних трав і низькорослих чагарників, однак є і кілька однорічних, а також мініатюрних безстеблових рослин. Поєднаною ознакою для всіх представників цього підроду є пелюстковий віночок, у якого майже не залишається вільної частини пелюсток.

Найвідоміший представник підроду – Хіріта крихітна (Chirita pumila) – трав’янистий однорічник з тонким прямо-стоячим стеблом, висотою близько 10-40 сантиметрів. Довжина листя 4-8 сантиметрів, а черешка – близько одного. Листова пластина яйцеподібна або еліптична, злегка скошеної несиметричної форми, світло-зелена. Квітконіжки пазушні, верхівкові, короткі. Квітки діаметром до двох сантиметрів при довжині трубки до одного см.

У цього виду є цікавий різновид із зеленувато-фіолетовими, майже чорними плямами на листі.

Gibbosaccus, або Прімуліна, – найбільш численна і популярна в культурі група, що налічує близько 90 видів. Основний ареал їх поширення – Китай, зокрема, південні провінції. Особливість рослини — відсутність стебла (хоча не у всіх). Прикореневі листки зібрані в розетки. Квітконіжки пазушні, довгі, утримують 3-9 парасольок суцвіть.

Ця група широко використовується селекціонерами для створення різних гібридів і сортів, яких до теперішнього часу налічується безліч.

Найбільш популярні види

Хіріта китайська, або срібна (Chirita sinensis) – багаторічник з великою розеткою товстого черешкового листя. Листова пластина видовжено-овальна, довжиною 8-10 см. Її поверхня блискуча, злегка опушена, темно-зеленого забарвлення із хаотичним сріблястим малюнком. Квітконіжки бордові, гладкі, прямо-стоячі і високі, утримують мало-квіткові суцвіття великих пониклих лавандове-лілових квіток, діаметр розкривання у яких може досягати чотирьох сантиметрів, при довжині — п’ять сантиметрів.

У цього виду є й інша форма – “Хісако” (Hisako), з більш широким листям і трохи іншим сріблястим малюнком. Розетка листя значно щільніша і симетрична.

Хіріта Таміана (Chirita tamiana) – невелика рослина з розеткою листя діаметром 10-15 сантиметрів. Листки округло-серцевидні, розміром і виглядом схожі на листя узамбарської фіалки. Квітконіжки, як і черешки бордові, злегка опушені, висотою до 20 см, утримують від 5 до 7 білих квіток з двома фіолетовими смугами на внутрішній стороні горловини.

Хіріта лінійнолисткова (Chirita linearifolia) – ще один мініатюрний вид. У молодому віці нарощує густі розетки вузького, жорсткого, майже сукулентного, ремневидного листя. З часом нижні листки опадають, формуючи дуже товсте одерев’яніле укорочене стебло, здатне до невеликого галуження. Завдяки такому характеру розвитку, доросла хіріта стає схожа на маленькі зрощені, ніби іграшкові пальми. Квітконіжки довгі, голі, блідо-зелені, утримують по кілька біло-рожевих великих квіток, прикрашених по горловині двома жовтими смужками.

З видових форм групи Gibbosaccus виведено безліч гібридів і ще більше сортів. Серед них є, як рябо-листі, так і великоквіткові рослини. Але, як і всі хіріти, вони досить легкі в догляді і не особливо вимогливі до умов утримання.

Догляд за хірітами

Освітлення. Протягом всього року рослина віддає перевагу яскравому розсіяному світлу, тривалість світлового дня має складати не менше дванадцяти годин на добу. Прямі сонячні промені будуть для квітів згубні, а в темряві хіріта взагалі не зацвіте.

Хіріта добре себе почуває повністю під штучним освітленням. Тому, якщо немає можливості знайти для неї місце на підвіконні, то можна сміливо ставити рослину в глибину кімнати під фітолампу.

Температура. Хіріта потребує помірно-теплих температур повітря, влітку 20 – 26 °C, а взимку 15 – 18 °C. При більш низьких показниках листя і черешки починають підмерзати, як наслідок виникнення темних мокрих плям.

Однак, деякі квітникарі запевняють, що при збереженні постійного рівня освітленості в зимовий період спокою, хіріті не потрібні прохолодні умови, на цвітінні вони ніяк не позначаються. Тим більше, що деякі види і сорти прекрасно цвітуть і взимку.

Від перепадів температур хіріта практично не страждає, завдяки чому приміщення можна спокійно провітрювати, але в зимовий час від постійного холоду на підвіконні, рослину, особливо її коріння, потрібно захищати. Для цього рекомендується поставити горщик вище, на невелику підставку.

Полив проводять м’якою, добре відстояною водою кімнатної температури. Режим поливу вибирають такий, щоб поверхня землі встигала просихати. Але тривале пересушування небажане, оскільки коренева система у рослини слабка і може швидко загинути при несприятливих умовах. Хоча затоплення ще більш небезпечне. Соковиті стебла і листя швидко відгнивають у перезволоженій землі. Рослину з підгнилою основою можна спробувати врятувати, вирізавши розетку листків до чистих тканин і пересадити в новий ґрунт.

До вологості повітря хіріта невимоглива і спокійно переносить підвищену сухість міських квартир, навіть у зимовий час при роботі опалювальних приладів.

Ґрунт. Для вирощування цієї рослини підходить спеціалізований ґрунт, наприклад для сенполій.

Можна також приготувати ґрунтову суміш самостійно за такими рецептами:

• дернова, листова, торф’яна земля і грубозернистий річковий пісок у співвідношенні – 1:1:1:1;
• листова, легка дернова земля і пісок у співвідношенні – 2:1:0,5;
• листова, дернова, перегнійна земля і пісок у співвідношенні – 2:3:1:1.

Висаджують рослини у невисокі широкі горщики, в яких перед посадкою необхідно створити достатній дренажний шар з керамзиту, який запобігає застою води біля коріння, а в сам субстрат додають шматочки деревного вугілля, для профілактики від гнилі.

Добрива. Цілий рік хіріту підгодовують готовими комплексними добривами для сенполій, в дозуваннях зазначених на упаковці.

Пересадку проводять по мірі необхідності, навесні. Але ці рослини досить швидко втрачають свою привабливість, тому їх зазвичай не пересаджують, а оновлюють, приблизно раз на три роки.

Розмноження. Хіріта розмножується дочірніми розетками, листовими живцями і насінням. Живці і листові розетки укорінюють в суміші торфу і піску, або утрамбованому моху сфагнумі, накривши прозорою ємністю для підтримки потрібної вологості. Корені формуються протягом 1 – 1,5 місяців.

Насіння висівають у лютому-березні, розсипаючи його по поверхні субстрату з торфу, піску і листової землі. Зволожують і накривають склом і ставлять у тепле освітлене місце. При оптимальному поєднанні світла, вологості і температури, сходи з’являються приблизно через два тижні.

Хвороби та шкідники. Шкідниками рослина уражається рідко. Із захворювань найчастіші – різні гнилі і плямистість листя. Перші з’являються в результаті затоплення або підвищеної вологості повітря, другі можуть бути викликані обмороженням, опіком, поливанням занадто холодною водою.

Ніжна квітка Хірита — опис та фото сортів, нюанси вирощування будинку та на вулиці.

Хірита (Chirita) – рання назва роду багаторічних та однорічних трав’янистих рослин із сімейства Геснерієвих. У 2011 році ботаніки змінили класифікацію роду, перенісши понад 100 видів хіріт у новий рід Прімулін (Primulina). Назва ж квітки тепер часто звучить як хіріта примуліну, а в деяких країнах – чиріта.

Представники роду виростають у природі на скелястих вапнякових схилах Шрі-Ланки, Індії, Гімалаях, Південно-Східній Азії.

Ніжна квітка хіріту в домашніх умовах культивується не так давно і ще не набула такої популярності як його близькі родичі — фіалки, кольорії, ахіменесу або глоксинії.

Умови проростання цих рослин у природному середовищі досить схожі, проте догляд за хірітою простіший, оскільки витончена красуня набагато легше адаптується до вирощування в будинку і може пробачити деякі помилки у догляді.

Хірита: догляд у домашніх умовах. Коротко

Щоб рослина завжди мала пружні красиві листочки, вчасно з’являлися квіти, в домашніх умовах за хирітою потрібен ретельний догляд. Оптимальними умовами утримання хіріти є:

Хірита приносить спокій та радість у будинок. Оксамитове листя красивого забарвлення і веселі дзвіночки квіток викликають відчуття домашнього тепла та затишку.

Опис

Відмінна риса представників роду полягає у будові наземної частини, що складається з двох типів листя, що виконують різні функції.

Нижнє листя стерильні, лопатеві, розташовані багатошарово у вигляді лусочок, допомагають рослині прикріпитися до стовбура і щільно облягають кореневище.

З часом старе листя утворює щільний захисний шар, що захищає кореневище від висихання та можливого пошкодження. Вони служать також природним резервуаром, що накопичує воду та поживні речовини.

Верхнє розлоге спороносне листя, що росте з центру кореневища, має незвичайну рогоподібну форму зовсім не схожу на типові вайї папоротей. Їхня довжина може досягати 50-100 см.

Саме через форму листя, що практично повністю повторює обриси рогів, латинська назва роду Platycerium перекладається з грецької як «platys» — широкий, і «keras» — ріг.

Хірита: догляд у домашніх умовах. Детально

Хірита – витончена ніжна рослина, схожа на фіалку. Щоб чагарник розвивався послідовно та радував цвітінням, навколо нього створюють сприятливу обстановку.

Цвітіння хіріти

У середині травня зазвичай починається цвітіння хіріти, що викликає захоплення у всіх, хто його спостерігає. На цей час у рослини сформовано до п’яти пар листя. Квітконоси утворюються в їх пазухах. На одному довгому квітконосі з’являється до 10 бутонів, зібраних у кистевидні суцвіття. Гарною пишною «шапкою» височіють вони над смарагдовим бархатистим або строкатим листям.
Квітки, що формою нагадують дзвіночки, мають витягнуту трубчасту основу. Вони можуть бути пофарбовані в білий, кремовий, бузковий, блакитний, рожевий відтінки. Нижні пелюстки деяких видів хіритів відзначені контрастними смужками. Кожна квітка живе від одного до двох тижнів. Після закінчення цвітіння утворюється плід – коробочка з дрібним насінням.

Температурний режим

Маючи південне коріння, в домашніх умовах хіріту продовжує залишатися теплолюбною рослиною. Під час її вирощування важливо підтримувати температурний режим. Влітку кущик комфортно при +18 – 25°C.

Взимку температура повинна залишатися в межах +15 – 20 °C.

При вищих чи нижчих показниках рослина зупиняє розвиток. При температурі нижче + 15°C вазон з квіткою видаляють з підвіконня або кладуть під нього дерев’яну або пробкову підставку, щоб видалити коріння від холодної поверхні.

Обприскування

Рослина не висуває особливих вимог до вологості повітря. Оптимальною йому вважається середній ступінь вологості. Тому обприскування за правилами догляду за хірітою в домашніх умовах не є обов’язковою процедурою.

Рослині вона може нашкодити: на листі та квітках з’являться плями, розвинеться гнилизна. В особливо спекотні дні можна обприскати повітря навколо хіріти, намагаючись не зачіпати сам кущик. Найкраще поставити ємність із квіткою на піддон із мокрим керамзитом.

Освітлення

Світло дуже важливе для гармонійного розвитку хіріти. Якщо світла мало, рослина не цвістиме. При яскравому освітленні у хіріти починають скручуватися і жовтіти листочки. Розміщувати горщик із домашньою хірітою можна в будь-якій частині квартири.

При цьому треба пам’ятати, що якщо поставити квітку у північній частині будинку, де світла ніколи не буває багато, треба включати підсвічування. У південній частині, де, навпаки, дуже яскраве сонце рослину притінюють.

Полив хіріти

До поливу хіріти варто поставитися дуже уважно. Поливати треба тоді, коли рослині волога необхідна (це видно по грунті, що підсихає). Надлишок вологи призводить до загнивання коріння. Невелику посуху хіріта стійко перенесе.
Але якщо посушливий період затягнувся, поливати треба обережно, поступово підливаючи невеликі порції води протягом кількох днів. Для поливу беруть добре відстояну теплу воду.

Горщик для хіріти

Великий горщик для хіріти не потрібен: у ньому вона не цвістиме. Спочатку висаджують рослину в невелику ємність. Потім вибирають невисокий вазон, діаметр якого менший за діаметр листової розетки куща.

Діаметр та висота ємності для дорослої рослини повинні бути приблизно рівними.

Грунт

Хірите потрібен пухкий повітропроникний грунт, що має слабокислу реакцію. Часто використовують ґрунт для сенполій – споріднених рослин. У домашніх умовах хіріту можна посадити в субстрат, приготований із двох порцій листової землі та перегною, піску та торфу, взятих по одній порції. Для посилення дренажних властивостей додають цегляну крихту, вермикуліт, шматочки сфагнуму.

Підживлення та добриво

Для хіріти добрива та підживлення важливі у період активного зростання. З настанням весни до останніх днів літа її підгодовують розбавленим засобом для сенполій. Відсадивши від материнської рослини дитину, протягом півроку її підгодовують препаратом, що у великій кількості містить азот.

У віці 6 – 8 місяців до азоту додають фосфор та калій. Далі кількість азоту мінімізують, а калію та фосфору – підвищують, щоб закладалися квіткові бруньки. Після процедури хіріту притінюють.

Пересадка

Рослину пересаджують після першого цвітіння. Щорічна пересадка хирите не потрібна: з віком кущик перестає цвісти, опадає його нижнє листя. Дорослу хіриту омолоджують за допомогою живцювання.

Молоду рослинку висаджують у найменший горщик, потім його замінюють на більший. Пересідаючи, не заглиблюють точку зростання. Через 15 днів після пересадки хіриту починають годувати.

Обрізання хіріти

Хірита погано реагує на обрізання. Тому часто обрізати її не можна. На самому початку весни або в кінці осені (до або після цвітіння) обрізають пожовкле листя і сухі квітконіжки. Під час процедури намагаються не пошкодити крихкі пагони та черешки листя.

Період спокою

У хіріти період спокою не виражений яскраво. Коли взимку її рідко поливають, не підгодовують і утримують за температури не вище + 15°C, вважається, що рослина відпочиває. У цей час зростання хіріти припиняється, цвітіння відсутнє. Якщо в приміщенні знизити температуру не можна, треба вмикати підсвічування. При додатковому висвітленні протягом 13 годин на день хіріту продовжує цвісти.

Опис

Хірита є багаторічною або однорічною (залежно від виду) рослиною сімейства геснерієвих, яка поширила свій ареал проживання на тропічні території південно-азіатського регіону. До країн, де вона росте, включаються Південний Китай, Індія, Малайський півострів, Шрі-Ланка, а також острови Ява, Борнео та Суматра. Хірита віддає перевагу вапняковим і кам’янистим грунтам, схилам гірських масивів.

Як правило, у хіріти є розлаписта розетка з безлічі листя довгастої овальної або загостреної форми. Іноді зустрічаються і рослини з двома або декількома листками. В основному таке листя опушене, але нерідко трапляються різновиди з гладкою поверхнею. З такої розетки відходить кілька квітконіжок, вершину яких вінчають ніжно-пурпурові квітки. Крім цього базового кольору, пелюстки бутонів можуть бути блакитнуватого, волошкового і навіть рожевого та фіолетового відтінків. Загалом ця рослина нагадує нашу фіалку.

Чи знаєте ви? На Шрі-Ланці вихідними днями, крім суботи та неділі, є ще й дні повного місяця.

Розмножуються ці квіти за допомогою насіння, що дозріває у спеціальних коробочках, які є своєрідними плодами цієї квітки.

Розмноження хіріти

У домашніх умовах хіріту можна розмножувати у різний спосіб. Особливо популярні три з них:

Вирощування хіріти з насіння

Дрібне насіння висівають на зволожений ґрунт без заглиблення та посипання ґрунтом. Накривають плівкою, залишають пророщуватися при +23°C, періодично провітрюючи та обприскуючи ґрунт. Приблизно через два тижні насіння проросте.

При додатковому підсвічуванні їх дорощують. Коли з’являться два листочки, пікірують окремі горщики. Так розмножують однорічні краєвиди.

При весняному сівбі вони зацвітають наступної зими.

Розмноження хірити живцями

Відрізають живці. Видаляють нижнє листя і посипають місця зрізу вугільним порошком. Живець можна укоренити у вологому моху або воді. Можна відразу посадити у вологий ґрунт, накрити плівкою та продовжувати вирощувати у тепличних умовах. Найкраще проводити живцювання на початку квітня, щоб наступної зими кущ зацвів.

Розмноження хірити листовими живцями

Вибирають гарний здоровий лист із середини куща. Відрізають бритвою від стебла. Зріз трохи підсушують та обробляють фунгіцидом. Щоб сам листок не ріс і не відтягував укорінення, можна відрізати його верхню частину.

Листові живці висаджують у торф’яні таблетки чи ґрунт. Можна укорінювати у воді. Висаджуючи в ґрунт, намагаються не заглиблювати листя: так він швидше вкорениться. Діти підростають приблизно за 45 днів. Зацвітає рослина, одержана з листка, приблизно через 7 – 10 місяців.

Хвороби та шкідники

Якщо хиріту доглядати погано, її можуть вразити шкідники, і хвороби дадуть про себе знати. Про це можна відразу дізнатися, подивившись на рослину:

• жовтіє листя хіріти – якщо жовтіє велике листя – незворотний фізіологічний процес; якщо пожовтіння супроводжується загниванням стебла – надлишок вологи (ушкоджене листя видаляють, рослину краще пересадити, поливати вчасно);
• сухі плями на листі хіріти – прояв сонячного опіку (ушкоджене листя видалити, рослину притіняти від сонця);
• хіріта повільно росте – мало світла (переставити в світліше місце);
• витягуються стебла – недолік освітлення (поставити у добре освітлене місце);
• скручується листя хіріти – сухе повітря у приміщенні (використовувати зволожувачі повітря);
• сохнуть кінчики листя – від низької вологості повітря (поставити вазон із квіткою на піддон із мокрою галькою).

Іноді хіріту атакують павутинні кліщі, попелиця, білокрилка. Проти них застосовують інсектициди.

Загальні відомості

Хірити заселяють схили та скелі з вапняними породами ґрунту. Часто коріння рослини розвивається в невеликих тріщинах, де дуже мало місця і при цьому добре почуваються.

Вперше опис цієї рослини зробив ботанік Девід Дон у 1822 році, але широкого поширення як кімнатна рослина хіріту не набула. Мабуть, скромні, ніжні дзвіночки хіріти не видалися екзотичною квіткою з далеких країн тим, хто любить кімнатні квіти. Однак, у ХХ столітті вчені-селекціонери зацікавилися хіритами і нині існують гібридні форми цієї рослини з різним забарвленням та формою квітів та листя.

Рід Хіріт поділяється на три основні класи – хіріти, мікрохіріти та гіббосакуси. Останні в цьому списку набули широкого поширення, як кімнатні рослини. Гіббосакуси мають компактну форму кущика як у кімнатних фіалок. Квіти рослини нагадують форму дзвіночка і височать над листям на тонких, міцних стеблинках, утворюючи квіткову шапочку. Дзвіночки бувають рожевого, білого, жовтого, бузкового кольору. Листя хіріти можуть мати різну форму, бути гладкими та опушеними, зеленого кольору та багатобарвного забарвлення.

Види ножівок по дереву Характеристики та види ручних ножівок по дереву

Види хіріти домашньої з фото та назвами

У природному середовищі налічується близько 100 видів. Будинки вирощують деякі з них:

Хірита китайська, срібна хіріта “Chirita sinensis”

Низькорослий (близько 0,15 м) чагарник із сріблястими або смарагдовими листочками, довжина яких доходить до 10 см. Поверхня овального листя опушена, краї зубчасті. Лілові квітки зібрані у великі суцвіття. Коричневі квітконоси покриті легким ворсом. Цвітіння випадає на літо.

Хірита Таміана “Chirita Tamiana”

Висота кущика досягає 0,1 м. Має бархатисте дрібне листя і невеликі білі квітки з фіолетовими смугами, що проходять по шийку. Цвіте будь-якої пори року.

Хірита лавандова “Chirita lavandulacea”

Однорічний чагарник із щільним еліпсовидним листям. На зелених листових пластинах чітко видно прожилки. Квітки утворюються в пазухах листя та на вершинах пагонів. Білі квітки відрізняються фіолетовим відгином та жовтою позіхою. При підсвічуванні цвіте будь-коли.

Існує багато гібридів хіритів. Вони всі привабливі, але особливою популярністю користуються деякі:

Хірита “Sweet Dreams”

Компактний кущик з великими глянсовими листочками та бузковими квітками, що відрізняються темними віночками.

Хірита “Periwinkle”

Кущик з яскравими квітками лавандового відтінку; верхня частина зіва відзначена оранжевою плямою, нижня – жовтими смужками. Листя вузьке темно-зеленого відтінку.

Хірита “Diana Maria”

Кущ з великими бузковими квітками з рожевим відливом, декорованими золотистими смужками. Широке зелене листя покрите сріблястими плямами.

Опис

Види культури характеризуються листям, розташованим у прикореневій розетці попарно на невисоких черешках. Рослини здебільшого безстеблові або з укороченими пагонами.

Листя у деяких примулін опушене, в інших бархатисте або глянсове, однотонне або візерунчасте. Забарвлення варіюється в залежності від видового приладдя або сорту.

Найбільш ефектно виглядають примуліни з листям, прикрашеним цятками, контрастними смугами та прожилками бежевого, золотистого або сріблястого відтінку, які роблять їх схожими на дорогоцінну орхідею Макодес Петола.

Форма листа найрізноманітніша: від округлої до ромбічної. Висота східних екзотів здебільшого не перевищує 15-20 см. Листові розетки в міру зростання розростаються вшир, досягаючи з часом більше 30 см у діаметрі і зберігаючи при цьому компактний та симетричний вигляд.

Квітки хіріти своєю будовою схожі на квіти глоксинії, але не такі великі. П’ятипелюсткові, трубчасті грамофончики зібрані в пухкі суцвіття по 3-7 квіток. Варіації забарвлення сортових форм включають різні відтінки палітри з контрастними смугами, але базові види характеризуються пастельними тонами і яскравими прожилками.