Тролейбус

пасажирський транспортний засіб обладнаний електродвигуном (одним або декількома), що безпосередньо отримує електричну енергію від зовні / З Вікіпедії, безкоштовно енциклопедія

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Тролейбус?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Троле́йбус — електричний автобус (електробус), що отримує електричну енергію безпосередньо під час руху від зовнішнього джерела (повітряної контактної мережі) за допомогою двох контактних штанг (струмоприймачів). Два контактних дроти та дві штанги потрібні для того, аби замкнути електричне коло. Це відрізняє тролейбус від трамвая, який для замикання електричного кола використовує рейки і тому потребує лише одного контактного дроту та однієї струмознімальної штанги (чи пантографа).

Кількість тролейбусних систем у країнах Європи

Тролейбус, додатково оснащений системою автономного живлення [1] на акумуляторах, суперконденсаторах, генераторі на базі двигуна внутрішнього згоряння або паливних елементах належать до комбінованого рухомого складу електричного транспорту, й називається також електробусом з динамічною підзарядкою. [2]

Зараз в світі налічують близько 300 чинних тролейбусних систем у 43 країнах [3] . В Україні станом на 2022 рік тролейбусні системи є у понад 30 містах, що є другим показником у світі.

Тролейбуси використовуються переважно в містах, проте існують тролейбусні системи, які мають приміське та міжміське сполучення. У період будівництва тролейбусних систем на території України, тролейбуси розглядалися як альтернатива трамваю на наявних та нових ділянках. Наприклад у другій половині 1930-х років у центральній частині Києва лінії «застарілого» трамвая почали замінювати на «сучасний» тролейбус.

Oops something went wrong:

Вагон з рогами: 7 цікавих фактів про тролейбуси

127 років тому – 1 квітня 1890 року – дали патент на тролейбус у США. Його отримав бельгійський емігрант Шарль Ван Депуле.

Він створив “тролейбусний ролик” – струмоприймач. Мав вигляд штанги з роликом на кінці.

Цей струмоприймач знімав напругу з електропроводів за допомогою колеса і штанги, яку встановили на даху. Але тоді цей механізм не отримав широкого поширення.

Gazeta.ua пропонує топ-7 фактів про тролейбуси.

Країною народження тролейбуса є Німеччина. У 1882 році “безрельсовий трамвай” спроектував інженер Вернер фон Сіменс. Тоді тролейбус називали “електромотом” скорочено від “електричного мотору”. Транспорт мав вигляд звичайного возу, куди поміщались 4-5 людей без водія. Мав 2 електродвигуни потужністю 3 к. с. і швидкістю 12 км/год. На візок встановили противагу, щоб той не перекидався. Посередині “електромота” стояла щогла, яка з’єднувалась із кабелем. Електродвигун запускався синхронно з тяговим двигуном тролейбуса.

Назва “тролейбус” має англійське коріння. Слово виникло від поєднання “trolley” – трамвайний вагон – і “bus” – автобус.

Найдовший тролейбусний маршрут у світі побудували у Криму. Його протяжність 86 км – між Сімферополем і Ялтою.

Найдорожчі тролейбуси їздять в ОАЕ у місті Абу-Дабі. Тролейбуси там коштують більше мільйона євро кожен. Їх виробляє німецька компанія Viseon. Транспорт розрахований на 120 пасажирів – студентів, бо курсує між університетом і студмістечком. Має доступ до wi-fi, подвійне тоноване скло, потужні кондиціонери і повітряні завіси біля дверей, щоб захищати від спеки.

У 2013 році у Швейцарії запустили тролейбус без проводів. Курсує у Женеві. Він не має контактних ліній електропередач. Тролейбус обладнали спеціальними акумуляторами, енергетичний запас яких відновлюється на зупинках за кілька секунд. Машина підключається до спеціальних пристроїв, поки входять і виходять пасажири.

В Японії і США є підземні тролейбусні лінії. У Японії підземні тролейбуси обслуговують гірський туристичний маршрут між містами Татеяма і Омата. У США в місті Бостон курсує підземний тролейбус, який називають “срібна лінія”.

Перший тролейбус у Києві почав їздити 5 листопада 1935 року.

Першим був трамвай, а тролейбус з’явився таємно. Історія вінницького транспорту

Цей вид громадського транспорту став першим у Вінниці та кілька років тому відсвяткував своє 100-річчя. Відкриття перших трамвайних ліній могло статися й раніше (вперше міська управа замислювалася про трамвай ще в 1898 році – авт.), але бюджет міста був вкрай обмеженим.

Першу лінію хотіли прокласти через вулицю Поштову (нині Соборна) від Реального училища (зараз тут корпус торговельно-економічного інституту) до залізничного вокзалу. І ще одна гілка мала прямувати до солдатських казарм через Миколаївську (нині Замостянська).

Міська управа зверталася, аби втілити цей проект до російських дворян, бельгійського товариства в Одесі, до польської Варшави, англійської та ризької компанії.

Врешті-решт погодилися зробити трамвайний рух російська компанія «Всеобщая компания електричества», яка зробила гілку від Жіночої гімназії (нині школа №2) до залізничного вокзалу.

Регулярний рух трамваїв розпочався 28 вересня 1913 року. По новій лінії курсувало 7 вагонів, які були придбані на Нюрнбергском заводі «МАN» в 1912 році. Ці вагони були розраховані на 18 сидячих і 14 стоячих місць.

Їх обслуговували 13 кондукторів, 15 водіїв, 3 слюсарі й стільки ж підсобних робітників. У середньому заробіток кожного кондуктора і водія становив 25 рублів. У керівника «Вінницького міського електропідприємства» Бориса Степановича Гофштейна оклад становив 50 рублів, а головний інженер отримував щомісяця 80 рублів.

Плата за проїзд у трамваї була високою, тому їм частіше користувалися заможні люди. Більш доступним засобом пересування трамвай став після зміни влади 1917 року. Квиток на початку 20-х років коштував: по головній вулиці – 8 копійок; по вулиці Ворошилова – 2-4 копійки; пільговий – 4 копійки.

Повна історія вінницького трамвая за цим посиланням

Автобус

Наступним видом транспорту, який з’явився у Вінниці, став автобус. У 20-х роках минулого століття місто активно розбудовується, чого не скажеш про трамвайну колію. Можливості будувати нові гілки в райони не знайшли, тож вирішили закупити автобуси.

Регулярний автобусний рух у Вінниці починається приблизно на початку 30-х років. Городян возять автобусами Перлисс (32 місця), Рено (20 місць), ГАЗ-0330 (18 місць), ЗіС-8 (Завод імені Сталіна, Москва), які стають на пасажирські маршрути.

Перші міські автобусні маршрути поєднували залізничний вокзал з центром міста, а також з П`ятничанами та Старим містом. Але транспорту катастрофічно не вистачало. Люди з районів пішки ходили в центр міста, де часто ходили трамваї.

Надалі місто закуповує з московського заводу кілька дев’ятиметрових ЗіС-154 та ЗіС-155, які попри недоліки (високі сходинки, «прожерлива», незручне робоче місце для водія, запах мастила та бензину в салоні), працювали на маршрутах міста до кінця 60-х. Кінцевими зупинками були залізничний вокзал та ринок Каліча (нині – Універмаг), звідки людей возили на трамваях.

Після настала короткочасна ера львівських автобусів. А у 80-х роках на вулицях міста з’явилися перші жовті «Ікаруси».

А у 90-х з’явилися перші маршрутки — «РАФи».

Через три десятиліття після появи перших автобусних маршрутів, у місті в 1963 році почали будувати першу тролейбусну лінію. Маршрут був таким від площі Жовтневої (нині Героїв Чорнобиля – авт.) по вул. Островського, Немирівському шосе до робочого селища олієжиркомбінату (зупинка «Рибзбут»).

Але все робилося таємно – адже уряд Української радянської республіки не давав дозволу на тролейбусу. За думкою чиновників, Вінниці достатньо було автобуса та трамвая.

Не маючи фінансів на проектну документацію транспортники та міські посадовці взялися будувати першу тролейбусну лінію. Робили це під виглядом проведення освітлення на вулиці Островського. Аби зрозуміти, як зробити тролейбусну лінію їздили в Житомир, а ще отримали допомогу в організації руху від Кишинівського тролейбусного управління.

Від транспортників Кишинева, Одеси, Львова, Чернівців, Миколаєва, Херсона та інших міст Вінниця отримує перші тролейбуси. Зазвичай, це були списані машини, які потребували капітального ремонту. І 30 грудня 1963 року рушив перший тролейбус.

А вже в 1965 році проклали ще одну гілку на Київській – від Жовтневої (Героїв Чорнобиля) до «Водоканалу». Тролейбуси ЗіУ-9, які й нині возять вінничан, купували в 70-80 роках. Станом на 1 січня 1985 року – були 140 машин ЗіУ-9.

Читайте також:

Фото в матеріалі (крім останнього): depo.vn.ua

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.