Зміст:
✅Чорноземні ґрунти світу: опис і географічне положення
Згідно з вікіпедією чорнозем – це родючий шар землі, який утворився на територіях з суглинистою або глинистою структурою. Насиченість цього пласта корисними речовинами робить його найбільш затребуваним в приватному землеробстві та аграрному секторі в цілому. Опис чорноземних ґрунтів, їх географічне положення-важливе і цікаве питання для вивчення.
Характеристики ґрунту
Чорноземи мають здатність поглинати і утримувати вологу, ґрунт пухкий і добре пропускає повітря до коріння рослин. Ґрунтовий шар містить найбільшу кількість гумусу на відміну від нечорноземних типів земель — від 6 до 9 відсотків.
Саме насиченість органікою надає йому чорний колір, це ж якість пояснює, чому чорнозем називають найродючішим ґрунтом .
насичений азотом (100%) і фосфором (60%), які повністю засвоюються рослинами:
- надає рихлість структурі ґрунту, що покращує пропускні здатності;
- містить органічні речовини;
- має властивість поглинати сонячні промені і утримувати тепло, підігріваючи коріння.
Види ґрунту
Географічне положення чорнозему в світі займає кілька кліматичних зон. Ґрунти розрізняють по товщині шару, складу і вмісту гумусу. Так звані жирні землі відрізняються високою кількістю поживної добавки — 10%, середньогумусні 5-9%, нежирні – до 5%. Товщина шару чорноземних ґрунтів коливається від 25 см до 1,5 м.від того, якого розміру пласт ґрунту, залежить тип культур, рекомендованих для вирощування (з поверхневою або глибокою кореневою системою).
Також ґрунт поділяють на типи в залежності від місця, де він сформувався:
- типовий – луки і степи, де ростуть злаки;
- вилужений – Лісостепу зі слідами розпаду злаків і листя дерев;
- опідзолений – сформований в лісових зонах;
- південний-степові зони з переважанням трав.
Попри поділ, всі типи відрізняються високою врожайністю.
Умови утворення
Для утворення чорноземних ґрунтів (за найскромнішими підрахунками вчених) потрібно 6-8 тис.років. Головний компонент ґрунту – гумус, який утворений перегноєм органічних і рослинних залишків.
Відтворити штучним шляхом, перегноїти за короткий період трави і листя, останки живих організмів — нереально.
- рельєф – переважно рівнинний, обов’язково перемежовується з водоймами, ґрунтовими водами;
- клімат – помірний, помірно континентальний (низка вологих і посушливих періодів);
- рослинність – багаторічна (трави, злаки, Листяні дерева);
- живі організми – безхребетні (черви).
Географічний розподіл у світі
Географія чорноземів обширна. Такий ґрунт поширена в Європі, обох Америках і в Азії. У списку європейських країн-власниць родючих земель:
- Австрія;
- Болгарія;
- Угорщина;
- Чехія;
- Словаччина;
- Молдова;
- Україна;
- Румунія;
- Польща.
Азійський регіон – це Монголія і Китай.
У Північній Америці чорноземні землі знаходяться в США і Канаді, в Південній — в Чилі, Уругваї та Аргентині. Також незначні запаси є в Австралії, Індії Японії.
Правила використання
Згідно з повідомленнями вчених за попередні роки інтенсивного землеробства, застосування добрив і пестицидів ґрунти збідніли на 70%. І це не дивно, оскільки безконтрольна розробка ґрунту може виснажити родючі землі і привести до їх зникнення. Чорнозем не відновлюється сам по собі, він, як і інші типи ґрунту, вимагає підживлення і догляду, адже корисні речовини, крім того, що вони поглинаються культурними рослинами, ще й вимиваються дощами і талими водами.
Якість і структуру землі погіршує посадка одних і тих же видів культур. Є рослини з поверхневою кореневою системою, які не сприяють розпушенню в глибоких шарах. Інші ж культури сильно виснажують ґрунт, тому аграрії чергують посадки овочів і злаків, бобових і ягідних.
Степові ділянки, багаті гумусом, не захищені від вітру, що призводить до ерозій. Усунути цю проблему допомагають заслони з дерев і високих чагарників з глибоким корінням. Вони утримують ґрунт, формують природну перешкоду для вивітрювання.
При поливі родючого ґрунту не варто використовувати мінералізовану воду, її потрібно відстоювати, оскільки домішки згубно впливають на гумус. Чорнозем також потребує регулярного внесення добрив (органічних і мінеральних). Раз в п’ять років для поліпшення структури ґрунту висаджують рослини-сидерати.
Чорнозем – один з найбільш родючих і врожайних типів ґрунту. У всьому світі аграрії намагаються використовувати запаси цих земель дбайливо і раціонально, щоб продовжити їх експлуатацію.
Таблиця “Ґрунт”
Грунт – це верхній шар земної кори, покритий рослинністю і володіє природною родючістю.
На формування ґрунту впливають різні фактори: склад порід, клімат, наявність підземних і поверхневих вод, рослинність і тварини.
Ґрунтоутворюючі породи визначають тип ґрунту. У районах з піщаними породами формуються піщані ґрунти, які характеризуються сипучістю, великою кількістю кисню, проте має недолік інших речовин. Такий вид ґрунту як піщана, дуже швидко пересихає. Тому на піщаному ґрунті ростуть певні рослини, наприклад, сосна, чебрець, верес, тобто добре переносять посуху.
На ділянках з переважанням глини, формуються різні види глинистого ґрунту. Для даного типу ґрунту характерний застій вологи, недолік кисню, при висиханні утворюється щільна кірка на поверхні. Тому глинистий ґрунт вважається дуже важким для рослин. Більш сприятливі змішані типи глинистого ґрунту, наприклад суглинна, складається з піску і глини.
Кам’янистий ґрунт характерна для гірських або пустельних районів з розсипами каменів.Такі ґрунти бідні поживними речовинами і виживають на кам’янистих ділянках тільки невибагливі рослини. Наприклад, різні види ломикаменів, молодило, Кактуси.
Не менш важливим для формування ґрунту є Клімат. Він визначає кількість тепла і води, що сприяє розвитку родючості ґрунту.
Живі організми забезпечують розпушування ґрунту, сприяють розкладанню органічних залишків. Все це підвищує родючість ґрунту.
Господарська діяльність людини може позитивно впливати на ґрунт, а може і негативно.
Для досягнення високої родючості вносять в ґрунт добрива. Високий вміст поживних речовин і перегною робить ґрунт родючим. Такий тип ґрунтів отримав назву чорнозем. Поширені чорноземи на півдні України в степовій природній зоні.
Підзолисті ґрунти мають низький вміст поживних речовин, тому для використання в сільському господарстві не придатні. Зустріти підзолисті ґрунти можна в зоні тайги і змішаних лісів.
У всіх типів ґрунтів можна виділити однакові особливості будови. Придивившись уважно до розрізів ґрунту, видно, що вони складаються з шарів різного кольору. Ці шари отримали назву горизонти ґрунту.
Відрізняються шари не тільки за кольором, але і за складом і кількістю речовин. За потужністю горизонти ґрунту також розрізняються. Який горизонт ґрунту найпотужніший? Це материнська порода, на якій знаходяться всі інші шари. Приблизно таким же вважається горизонт вмивання, проте він є родючим, на відміну від породи. Верхнім горизонтом ґрунту є гумусовий – найродючіший для рослин.
Таблиця з поясненнями на тему “Характеристика та призначення ґрунтів”
| Термін | Пояснення |
|---|---|
| Ґрунт | Ґрунт – це верхній шар Землі, що складається з мінералів, органічних решток, води, повітря та мікроорганізмів. Цей шар визначає родючість та можливість росту рослин. |
| Гумус | Гумус – це темна, органічна речовина, утворена внаслідок розкладання рослин та органічних решток в ґрунті. Він покращує структуру ґрунту, утримує вологу та надає рослинам необхідні поживні речовини. |
| Підзолистий ґрунт | Підзолистий ґрунт – це ґрунт, у якому лужне вивітрювання виводить мінерали із верхніх шарів, залишаючи тільки кислі або нейтральні речовини. Він може бути менш родючим для сільськогосподарських культур через низьку доступність деяких поживних речовин. |
| Чорнозем | Чорнозем – це родючий, чорний або темно-коричневий ґрунт, який здебільшого виникає в помірному кліматі. Цей ґрунт багатий на гумус та надає ідеальні умови для росту різноманітних сільськогосподарських культур. |
| Піщаний ґрунт | Піщаний ґрунт – це ґрунт, у якому переважають частки піску. Він добре дренує воду, але може мати низьку здатність утримувати поживні речовини. Піщаний ґрунт може використовуватися для вирощування культур, які вимагають хорошого дренажу, таких як морква та картопля. |
| Глинистий ґрунт | Глинистий ґрунт – це ґрунт, у якому переважають частки глини. Він має високу здатність утримувати вологу та поживні речовини, але може бути поганим для дренажу. Глинистий ґрунт часто використовується для вирощування культур, які потребують вологи, наприклад, рис. |
| Лучно-чорноземні ґрунти | Лучно-чорноземні ґрунти – це ґрунт, який утворився внаслідок вивітрювання вапнякових мінералів. Він має нейтральний або лужний реакційний середовище, що сприяє родючості. Лучно-чорноземні ґрунти часто є родючим ґрунтом для рослин та широко використовується у сільському господарстві. |
| Солончак | Солончак – це ґрунт, який містить велику кількість солей. Він може бути знайдений в аридних та семіаридних регіонах. Висока концентрація солей може ускладнити ріст рослин та робити солончак несприятливим для сільськогосподарського використання. |
| Дерновий ґрунт | Дерновий ґрунт – це родючий ґрунт, який утворився внаслідок вивітрювання верхніх шарів порід. Він часто містить багато гумусу та ідеально підходить для сільськогосподарського використання. Дернові ґрунти можуть бути знайдені в різних кліматичних зонах. |
Ця таблиця містить основні терміни та їхні пояснення стосовно характеристик та призначення ґрунтів.
Що таке чорнозем? Характеристики та особливості використання грунту
Багато людей пам’ятають зі шкільного курсу, що чорнозем це найкращий тип грунту, яким славиться Україна. Але коли йдеться про точне й розгорнуте визначення цього поняття, можуть виникнути складнощі.
Важливо мати уявлення про чорнозем, оскільки цей тип грунту формується в певних грунтово-кліматичних умовах та є живою екосистемою. Чорноземи формуються в умовах помірного континентального клімату з періодичною зміною температур і вологості за участю живих мікроорганізмів. Неможливо створити чорнозем штучним шляхом або внести його за допомогою різних видів добрив.
Характеристики і властивості чорнозему
Основна характеристика чорнозему – високий вміст гумусу, що є ключовим аспектом. Гумус це органічні речовини, які утворюються у процесі складних біохімічних реакцій та є найбільш доступною формою живлення для рослин. Раніше рівень гумусу в чорноземах становив 15% і більше, але зараз вважається, що максимум – 14%. Через інтенсивне землеробство гумус не встигає відновлюватися, і земля виснажується.
Важливо зазначити, що чорнозем це не лише родючий грунт. Це відносно широке поняття, яке не можна звести до простих органічних добрив, таких як гній або перегній. У чорноземі всі речовини збалансовані і знаходяться в легкодоступній формі для рослин, у відмінність від надмірно концентрованих органічних добрив, які можуть завдати шкоди росту рослин.
Наступна характерна риса чорнозему – високий вміст кальцію, потреба в якому у рослин найвища на всіх стадіях росту.
Для чорнозему характерна нейтральна або близька до нейтральної реакція ґрунтового розчину, що робить його універсальним для вирощування сільськогосподарських культур.
Чорнозем має зернисто-грудкувату структуру, яка стійка до вимивання, утворення кірок, вивітрювання і ущільнення. Завдяки такій структурі забезпечується оптимальний водно-повітряний обмін з атмосферою і створюються сприятливі умови для росту коренів. Однак на думку фахівців чорнозем недостатньо пухкий і вимагає додавання піску або торфу.
Підтипи чорнозему
У різних природно-кліматичних зонах чорнозем формується з деякими особливостями. Всього виділяють 5 підтипів: опідзолений (широколисті ліси), вилужений (лісостепова зона), типовий (луки і лісостепи), звичайний (степи) і південний (степи південних регіонів). Найвищий показник гумусу має південний чорнозем.
Як розпізнати чорнозем?
Чорнозем істотно відрізняється від перегною і гною. Гній є відхідним продуктом тваринництва і птахівництва та являє собою частково переварені рослинні волокна з високим вмістом органічних речовин. Перепрілий протягом декількох років гній під впливом мікроорганізмів і безхребетних (черв’яків і комах) перетворюється в перегній, який містить поживні речовини в більш доступною для рослин формі. І гній, і перегній містять дуже велику кількість азоту та його сполук.
Дуже близький до чорнозему за походженням торф, який теж формується внаслідок багаторічного розкладання рослинних залишків, але в інших природно-кліматичних умовах.
- має насичений чорний колір;
- через високий вміст гумусу залишає жирний слід на долоні після стиснення;
- при намоканні по консистенції нагадує глину і довго не висихає, утримуючи вологу (на відміну від торфу);
- має грубозернисту структуру.
Використання чорнозему на дачній ділянці
Прагнення дачників підвищити родючість грунту на своїй ділянці для отримання високих врожаїв плодів високої якості пояснює їх готовність використовувати всі доступні засоби. Щоб досягти високого ефекту і зберегти його на кілька років, необхідно знати, як використовувати чорнозем на городі без шкоди для вже усталеної екосистеми.
Основна помилка садівників – за допомогою повної заміни землі на чорнозем можна на завжди вирішити проблему живлення рослин без подальшого внесення добрив і використання перегною або компосту. Живильні речовини в чорноземі активно використовуються рослинами для формування врожаю і насіння, тому без їх заповнення вміст гумусу різко падає і грунт виснажується.
Грубою помилкою стане надмірне внесення чорнозему під овочеві та квіткові культури, так як їх малопотужна коренева система не здатна підтримувати необхідну пористість, що з часом призведе до ущільнення грунту.
Рекомендується додавати чорнозем в суміші з садовою землею і торфом. Хороший результат дає його внесення в теплиці, парники і клумби під багаторічні декоративні рослини. Для цих цілей дуже зручно використовувати чорнозем в мішках.
Ділянки, де був внесений чорнозем слід перекопувати тільки вилами для запобігання ущільнення грунту. Хорошим біологічним індикатором стану землі є дощові черв’яки.
Перед внесенням бажано перевірити рівень кислотності чорнозему за допомогою індикаторних смужок. При слабокислій реакції знадобиться внести вапно, доломітне борошно або деревну золу, а при слаболужній – кислі мінеральні добрива.